Експозиція «Трон природи»
Земне і небесне, ландшафт і розмаїття рослинного світу, масштабність і водночас дуже точні тонкі деталі – усе тут логічно продумане, філософсько виважене і мистецько довершене.
Людина - неоднозначне творіння.
В кожному з нас є вода, глина, дерево - ті самі цеглини, з яких складається світ, який нас оточує. Тілесне і духовне. Природнє і людське…
Ми повисли між Землею і Небесами. Для дикого, природнього ми занадто складні. Для вищого, небесного - занадто прості і, щоб піднятися до рівня, який в нас закладено, людині доведеться подолати не одну сходинку.
Лице скульптури - це підсвідома спроба ототожнити себе з природою, зробити її більш зрозумілою, зблизитись. Поряд з цим рельєфом, що ожив, відчуваєш велич стихії, відстороненість від людських суєт. Виникає бажання зупинитися, помовчати. Присісти і хоч на коротку мить побачити себе частиною вселенського задуму. Відчути спокій. Можливо тому, що, сидячи на руках у Матінки Природи, немає про що турбуватися?
