Про сад

Історія Кременецького ботанічного саду

Унікальне природне багатство флори Кременеччини, зумовлене розташуванням на межі ботаніко – географічних районів у зоні перехідного між морським і континентальним кліматом та особливостями геологічної будови як рідкісного прикладу ерозійних гір, було з успіхом використано при створенні одного з найстаріших в Україні Кременецького ботанічного саду заснованого більше двох століть тому.
Власне із створенням цієї зеленої перлини і починається активний період інтродукції й акліматизації переліку численних видів дендрофлори, що пізніше знайшли широке поширення у межах території України.
Початок організації ботанічного саду пов‘язаний із заснуванням у 1805 р. у м. Кременці Вищої Волинської гімназії, яка згодом (1819 р.) була реорганізована у Кременецький ліцей.

Засновниками й організаторами саду були: відомий садівник Діонісій Мак-Клер ( Міклер), з ім‘ям якого пов’язана організація багатьох садів на Україні ( у Мізочі, Здовбиці, Кривині, Шпанові та у інших місцях); викладач природничої історії Кременецького ліцею – відомий і заслужений дослідник флори Волині та Опілля, доктор медицини та ботаніки Віллібальд Бессер, а також співробітник гімназії Зейдлід. Мак-Клеру допомагав порадами перший професор природничої історії Кременецького ліцею Францішек Шейдт. У момент заснування під ботанічний сад було виділено 4,5 га площі, в яку ввійшов парк для відпочинку, розсадник, розарій, а також оранжереї, парники. Протягом кількох років Мак-Клер працював над цим прекрасним і мальовничим садом, зробивши його найкращим в усьому краї. У 1811 р. на кошти ліцею він вирушає до Франції, Англії, звідки привозить багату колекцію рослин і насіння. Мак-Клером було зібрано 1661 екзоти і 612 місцевих видів.

Віллібальд Бессер розпочав роботу в Кременці як викладач ботаніки і зоології та директор ботанічного саду з 20 серпня 1809р. З перших днів він активно включився в роботу зі збагаченням видового складу саду. Ця робота здійснювалася в основному шляхом організації поїздок та екскурсій. Вже у 1810р. В. Бессер опублікував перший каталог рослин ботанічного саду, в якому описані цікаві види, завезені у м. Кременець із Франції, Швейцарії, Німеччині, Бельгії, США та інших країн. Багато видів передано у ботанічний сад із приватних колекції і садів. За В. Бессера площа саду розширюється до 20 га, регулярними щорічними стають випуски каталогів рослин. Великий внесок у справу організації Кременецького ботанічного саду зробили також К. Вінцель (1818-1827рр.), садівник Гофман (1827-1845рр.). з 1810р. по 1823р. колекція саду збільшилася з 2406 видів рослин до 12 тис. видів, колекції деревних порід відкритого ґрунту – з 238 видів у 1811 р. до 585 видів у 1834 р.
Учнем В. Бесера та його вірним працівником був Антоній Андржейовський. Ботанічні подорожі цих невтомних дослідників збагатили не лише ботанічну науку, а й колекцію живих рослин Кременецького ботанічного саду.
В. Бессер налагодив контакти з іншими ботанічними садами Росії та зарубіжжя. Широко практикувався обмін насінням і гербаріями з ботанічними садами Кракова, Гамбурга, Вільна, Парижа, Гетінгена, Відня та ін. Кременецький ботанічний сад став відомим внаслідок систематичних публікацій В. Бессера.
Яскравим свідченням видового багатства та унікальності колекції живих рослин Кременецького ботанічного саду була наявність в ній 241 виду рослин Капського флористичного царства.
Після придушення польського повстання 1830 – 1831рр., яке було підтримане більшістю ліцеїстів, Кременецький ліцей закрили, а обладнання, бібліотеку та цінні в морфологічному та систематичному відношенні рослини ботанічного саду перевезено до Києва й передано новоствореному (1834р.) університету Святого Володимира. Кременецький ботанічний сад дав початок ботанічному саду університету, першим директором якого став В.Г. Бессер. Водночас у 1835 – 1838 рр. він обіймав посаду професора кафедри ботаніки університету. Перевезення рослин остаточно завершено у 1847р. На жаль частина колекцій під час перевезення загинула. Частина декоративних дерев і кущів так і залишилася у приватних колекціях багатих вельмож (Catalpa specioza (Warder ex Barney) Warder ex Engelm, Gleditsia triacanthos L., Lonicera caprifolium L., Ptelea trifoliata L., Symphoricarpus albus auct., non Blake, Syringa chinensis Willd., Syringa persica L. та ін.) .
Таким чином, після 40-річного існування один із найчудовіших на той час у Європі об‘єктів ботанічної науки занепав. Краса природних ландшафтів південно-східної Волині так заполонила засновників саду, цих благородних іноземців, що на схилі літ вони повертаються сюди, де починалася їхня зріла творча діяльність. Прах Д. Мак-Клера покоїться у м. Дубно (тепер Рівненська область), яке знаходиться на відстані 40 км від Кременця. Саме тут Д. Мак-Клер заклав свій перший в Україні знаменитий парк «Палестина». А В. Бессер після завершення організаційних робіт зі створення ботанічного саду при Київському (на той час ім. Св. Володимира) університеті на основі матеріалу, перевезеного з Кременця, знову повернеться до міста, якому віддав свої найкращі роки життя. Похований В.Бессер разом зі своєю дружиною на Базиліанському кладовищі біля підніжжя гори Воловиця (в давнину Волова).
Частково робота ботанічного саду відновлювалася у 1921-1939рр., 1951-1969рр., але минулої слави Кременецькому ботанічному саду так і не було повернуто.
У 1950 році у зв’язку з реорганізацією Кременецького учительського інституту, заснованого у 1940 році, співробітниками кафедри розпочинаються роботи з інтенсивного відновлення ботанічного саду: проведено роботу з інвентаризації рослин відкритого та закритого грунту, долучено до території саду нові ділянки.

17 березня 1990-го відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №37 відновлено статус Кременецького ботанічного саду.
У 1990–1996 роках його очолював Маринюк Сергій Володимирович, ініціатор та організатор відновлення статусу цього ботсаду як наукової установи. За директорування С. Маринюка було закладено розсадник біля школи-інтернату на площі 0,3 га, налагоджено співпрацю з 36 ботанічними садами.
Упродовж 1996–2010 років Кременецький ботанічний сад під керівництвом кандидата сільськогосподарських наук Стельмащука Василя Григоровича, стає провідною науковою та еколого-освітньою природоохоронною установою на території північно-західної України. Започатковано міжнародну співпрацю з навчальними закладами та науковими установами Європи, Америки, Азії (Італія, Нідерланди, Польща, Росія, Канада, Республіка Корея).
З переведенням у 2001 р. Саду в підпорядкування Міністерства екології та природних ресурсів значно покращився стан фінансування і розпочато реальне практичне оновлення установи.

Сьогодні в структурі ботанічного саду функціонує шість наукових відділів. Основними завданнями їх є формування колекцій з метою збереження генофонду живих рослин місцевої та світової флори, демонстрація рослинного різноманіття, введення в культуру цінних в практичному відношенні дикорослих видів та ін.
Нині колекційний фонд установи налічує понад 2000 таксонів. У колекціях широко представлені світова дендрофлора, квітниково-декоративні та лікарські рослини, плодово-ягідні культури, створено колекції нових овочевих, кормових та пряносмакових культур, також культивуються рослини природної флори.

Відвідувачі можуть ознайомитися з колекційно-експозиційними ділянками: «Трон природи», «Сад магнолій», «Сад витких культур», «Формовий сад», «Сад Бессерівських рослин», «Втаємничений сад ароматів», «Сухе озеро», альпійською гіркою, гіркою кизильників, гіркою шпилькових, штамбовими формами, колекцією рододендронів. Розпочато роботу над створенням галереї просто неба «Відкритий портал».
Триває співпраця з навчальними закладами та науковими установами Європи, традиційними стали всеукраїнські та міжнародні конференції.

Після юридично відновленого статусу установи вийшли каталоги рослин Кременецького ботанічного саду, словник-довідник, «Атлас лікарських рослин», «Вадемекум. Кременецький ботанічний сад» тощо.
Окрім поглибленої спеціалізації, особливу увагу в Кременецькому ботанічному саду надають еколого-освітній діяльності. На території ботанічного саду діють екологічні стежки. Велике пізнавальне та освітнє значення мають екскурсії територією ботсаду: оглядові, тематичні та інтерпретативні, індивідуальні, в природні біоценози. На базі ботсаду реалізуються ряд навчальних програм, в першу чергу - навчальна та виробнича практика студентів, учнів окремих шкіл та консультативна допомога фахівцям-практикам.
Сьогодні територія Саду становить 200 га, більшість якої – це природні ландшафти складного рельєфу з перепадами висот до 150 м. (максимальна абсолютна позначка у межах території 399 м., мінімальна – 255 м.). Більша частина території (170 га) представлена лісовими насадженнями штучного та природного походження, трав‘янистими ценозами степової та наскальної рослинності.
Схили території Саду покриті грабовими, дубово-грабовими, модриновими, сосновими, сосново-березовими, ясеново-кленовими лісами штучного та природного походження. Надзвичайно багатий потенціал території установи для освоєння в галузі зеленого туризму. Цьому сприяють різноманітна рослинність, мальовничі краєвиди, горбиста місцевість із перепадами висот, цікаві природні об’єкти (Куличівська ущелина, гора Воловиця та ін.).
Захоплюючі пейзажі, мальовничі краєвиди, неповторні картини природи відкриваються з території Саду. Унікальності території надають тераси, створені за часів існування педінституту. Значна кількість рідкісних, оригінальних та унікальних видів природної флори, зібраних на цій території, лише підкреслює значення і роль Кременецького ботанічного саду у сфері збереження й охорони біорізноманіття.

Функціональне зонування

Експозиційна зона займає найбільшу територію - 118,32 га і формується на основі природних та штучних ландшафтів з їх частковою або повною реконструкцією із створенням нових ландшафтних експозицій та композицій рослин за окремими проектами та планами.
Площа наукової зони складає 50,11 га. Територія розділяється на окремі блоки, в межах яких створюються об’єкти для наукових досліджень та інтродукції і акліматизації видів місцевої та світової флори.
Площа заповідної зони складає 21,30 га, включає ділянки природного зростання популяцій підсніжника звичайного Galanthus nivalis L., лілії лісової Lilium martagon L., представників родини зозулинцевих Orchidaceae: гніздівка Neottia nidus-avis (L.) Rich., коручка Epipactis helleborine (L.) Crantz, булатка Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce, а також регіонально рідкісних видів: конвалія Convallaria majalis L., кадило Mellitis melissophyllum L., вовчі ягоди Daphne mezereum L., плющ Hedera helix L., актея Actaea spicata L. та інші. Тут також знаходяться рідкісні угруповання грабово-дубово-плющевих лісів, характерні для корінних деревостанів Кременецьких гір.
Адміністративно-господарська зона складає 10,27 га. Окремі ділянки розміщені в різних місцях території і формуються в залежності від їх функціонального призначення.