Галерея просто неба “Відкритий портал”

Людина - неоднозначне творіння.

В кожному з нас є вода, глина, дерево - ті самі цеглини, з яких складається світ, який нас оточує. Тілесне і духовне. Природнє і людське…

Ми повисли між Землею і Небесами. Для дикого, природнього ми занадто складні. Для  вищого, небесного - занадто прості і, щоб піднятися до рівня, який в нас закладено, людині доведеться подолати не одну сходинку.

Лице скульптури - це підсвідома спроба ототожнити себе з природою, зробити її більш зрозумілою, зблизитись. Поряд з цим рельєфом, що ожив, відчуваєш велич стихії, відстороненість від людських суєт. Виникає бажання зупинитися, помовчати. Присісти і хоч на коротку мить побачити себе частиною вселенського задуму. Відчути спокій. Можливо тому, що, сидячи на руках у Матінки Природи, немає про що турбуватися?

«Закодоване послання. Покидаючи зону комфорту».

Ця композиція – гімн життю, де є місце вчинку.

Де тендітне пробиває броньоване і внутрішнє прагнення бере верх

над зовнішньою оболонкою сірої повсякденності.

Це радісний вигук від того, що світ не має меж!

З цього арт-об’єкту зародилася ідея створення галереї «Під відкритим небом».

Березень 2020 року, карантин.

Контраст чорного й білого, світла і темряви, філософський символізм… Все це "читається" в новій роботі Василя Петровського «На контрасті». Розуміння того, що найбільше цінується те, що втратили: мир, спокій, звичний ритм життя, гарячу ранкову каву, аромат свіжого хліба.

Саме ці прості радощі починаємо гостріше відчувати, зіткнувшись із викликами долі.

"Василь" - старець, монах, філософ, чернець, науковець. За кого ви його сприйматимите залежить від вашого настрою. Головне, що він скромний, спокійний та завше на позитиві. Василь мешканець виміру, де час має інші властивості і вимірюється не секундами а віками. Він підтримує відвідувачів у їх бажанні відпочити від повсякденної метушні та пережити нові враження та емоції. І робить це, знов ж таки, ненав'язливо і за помірну плату.