«Кременець – древнє місто в обіймах мальовничих гір»

• Складність

  Середній

• Протяжність

  5 км

• Тривалість

  4,5 год

• Контрольно-пропускний пункт

  

  Маршрут являє собою стежку у вигляді подвійної петлі. Початок – біля центрального входу в ботанічний сад.

• Історична паркова частина

  

  Маршрут пролягає через старий парк, сад магнолій, альпінарій з виходом до колекційних ділянок наукової зони.
  Площа збереженої паркової частини становить 2,48 га. До наших днів залишилися мури, обнесені навколо цієї території, окремі вікові дерева.
  Локація «Старий парк» – жива візитівка, де вдало поєднано минуле з сучасним. Деревні породи, які пам’ятають творців Саду, контрастують із ділянкою штамбових форм, шпилькових видів, гіркою кизильників. Естетичною окрасою парку і водночас символом, спомином про видатного ірландця, майстра садово-паркового мистецтва, ботаніка Діонісія Міклера є берека – червонокнижний вид, який має стутус неоціненного. Понад двісті років тому подорожуючи Україною, він виявив це рідкісне дерево в лісах Поділля і ввів його в культуру.

  У центрі парку височіє пам’ятник Віллібальдові Бесеру – австрійцю, багаторічному директорові Кременецького ботанічного саду, який зробив його усесвітньо відомим. Ця скульптура органічно вписується в ансамбль експозицій парку.

• Колекційна ділянка фітосозології

  

  Рух продовжується у північно-західному напрямку, вздовж дороги звертаємо увагу на новостворені колекційні ділянки наукової зони.
  В колекції фітосозології культивуються види природної флори, в тому числі види рослин занесені до Червоної книги України, Росії, Білорусі, Молдови, ін. сусідніх держав та регіонально рідкісні види Тернопільщини. Поповнення рослин в колекції здійснювалося шляхом збору насіння та живих пропагул під час експедиційних виїздів, у результаті обміну насіннєвого чи посадкового матеріалу з установами України й інших держав, а також з приватними особами. У складі колекційного фонду відділу вирощується 338 видів класу дводольних, 96 – однодольних, 137 раритетних видів різного статусу рідкісності. Тут представлені рослини Червоних книг України, Росії, Білорусії та інших держав. Серед рідкісних рослин є види включені у списки СІТЕS – 1вид, БЕРН – 6, ЧК МСОП – 2, ЧСС – 4, ЄЧС – 6. Зростають у колекціях ендемічні та реліктові види, серед яких Salvia cremenecensis Bess., Melittis sarmatica Klok, Daphne cneorum L., D. mesereum L., Helianthemum canum (L.) Baumg. Значну групу (понад 51%) рідкісних рослин колекції складають регіонально рідкісні види Тернопільської області.

• Колекційна ділянка лікарських та пряноароматичних культур

  

  Відповідно до каталогу рослин, виданого В.Бессером у 1810 році, у ботанічному саду культивувалося 26 видів кормових рослин, 22 – пряних, 16 – овочевих і 49 – лікарських. Всі ці види в даний час є в колекції.

  Культивування рослин з лікувальним ефектом у Кременецькому ботанічному саду бере початок з 1807 року, коли був створений аптекарський город і започатковано розведення лікарських рослин багатої місцевої флори Кременецьких гір, а також заготовлялася лікарська сировина для аптек Кременця, Львова і інших міст. На даний час такі рослини вирощуються в складі колекцій відділу лікарських та нових культур, яка нараховує 378 видів, 103 сорти, 47 форм, 4 гібриди, 2 амфідиплоїди. Основними представниками цієї групи є види із родин: Apiaceae, Asteraceae, Brassicaceae, Fabaceae, Poaceae. В колекції зібрані види світової та місцевої флори. За господарськими ознаками культури колекційного фонду можна віднести до таких господарських груп: лікарські – 115 видів, 9 сортів; кормові – 127 видів, 36 сортів, 7 форм, 4 гібриди; овочеві – 106 таксонів, в тому числі 58 сортів; пряносмакові – 76 видів.

• Гора Воловиця

  

  Далі маршрут веде в мішаний березово-грабовий ліс. Після повороту в південному напрямку потрапляємо на плато гори Воловиця. По південному краю гори зліва знаходяться паркові насадження (липа, береза, горобина, каштан, бузок з вкрапленнями окремих екзотів). З правого боку від стежки спостерігаються наскельно-степові ділянки природної флори Кременецьких гір, з присутніми в травостої рідкісними видами Західного Поділля та ендеміками регіону (чебрець моховий, мінуарція побільшена, заяча конюшина Шиверека, молодило руське та ін.)

• Панорама на замкову гору Бона

  

  Поступово, по мірі просування екскурсантів за маршрутом на схід, відкривається мальовничий краєвид міста Кременця з видом на Замкову гору.
  Замкова гора (Бона) – гора-останець, що належить до Кременецьких гір. 3і сходу прилягає до центральної частини Кременця і підні¬мається над ним у вигляді вулканічного конуса висотою до 100 м. Абсолютна висота близько 397 м.р.м.

  Має другу назву — Бона, на честь дружини польського короля Жигмонта І Бони Сфорци, що володіла замком на горі у XVI столітті.

  Гора з трьох боків обмежена стрімкими схилами, лише зі сходу вузькою смугою вододілу з’єднана з плато. Складена палеогенними і неогеновими відкладами (пісками, пісковиками, оолітовими вапняками), в основі яких — біла писальна крейда крейдяної системи. Схили гори вкриті сосновим лісом.
  Гора розташована в межах національного природного парку «Кременецькі гори».

• Вигляд на Езуїтський колегіум

  

  Єзуїтський монастир із колегіумом в Кременці – це щось особливе. Розміри, витонченість і стиль – ось головні складові величі єзуїтських монастирських комплексів, і в Кременці це зайвий раз доведено. До речі автором проекту комплексу був місцевий монах Павел Гіжицький. Колегіум представляв собою ціле навчально-релігійне містечко, яке втім, проіснувало недовго – у 1773 році Папа Климент XIV розпустив орден єзуїтів. Від того часу монастир підпорядковувався Комісії народної освіти. Трохи пізніше тут відкрили школу, а у 1803 році, за наказом царя Олександра І (тоді вже Кременець був під Росією) тут відкрилася Волинська гімназія, яка пізніше трансформувалася у, майже легендарний, ліцей, із величезною бібліотекою та ботанічним садом. Нині в колишньому костьолі розміщується храм Преображення Господнього УПЦ КП. В будівлях колегіуму різні установи, в тому числі школа.

• 

  Краса пейзажів, чистота повітря, старовинна архітектура, пам’ятки природи ваблять та кличуть зануритися в історію, відчути і доторкнутись душею та серцем.