Під таким гаслом з нагоди Всесвітнього дня прибирання «World Cleanup Day», який щороку відзначають у третю суботу вересня, Україна разом із мільйонами учасників з майже 200 країн Світу з дотриманням карантинних норм та обмежень воєнного часу традиційно приєднається до екологічних заходів.

Цього року, враховуючи війну та карантинні обмеження, плануються такі формати:

цифрове прибирання letsdoitukraine.org/digitalcleanup;

формування Національної мапи пунктів прийому вторинної сировини recyclingpoints.org «Знайди, сортуй, здавай»;

сімейні та індивідуальні прибирання на прибудинкових або рекомендованих локаціях, на територіях навчальних закладів та установ;

розбір завалів.

Основна мета – формування культури чистоти, правильного поводження з відходами та відповідального споживання серед громадян, об’єднання зусиль заради екологічного майбутнього.

В акції візьмуть участь люди незалежно від віку та географії. Головне – порятунок планети, яка потерпає від сміття. І це в силі зробити кожен, починаючи із власного помешкання, власної садиби.

Тільки разом ми можемо зробити Україну чистою. Кожен наш крок, кожна наша дія щодо підтримання навколишнього природного середовища в належному екологічному стані – це маленький внесок у велику справу збереження довкілля, у наше спільне, «здорове» майбутнє.

Хочете стати еко відповідальним? Варто ознайомитись з впровадженням практик безвідходних технологій на засадах філософії «Zero Wast» - нуль відходів, нуль марнування.

Додайте Всесвітній день прибирання до свого календарного плану і разом із мільйонами активістів зробіть свій внесок у збереження довкілля.

Кременецький ботанічний сад продовжує дивувати, захоплювати своїми ландшафтами, «родзинками» відвідувачів, гостей, екскурсантів. Радує, коли серед історично-цінних, культурно привабливих місцин древнього міста Кременця туристи обирають наш Сад – Сад Волинських Афін – і знаходять тут щось своє, неповторне і незабутнє.

Коли людина хоче побачити красу, рукотворну і нерукотворну, відчути усіма фібрами своєї душі її величність Природу, то не завадять ні дощ, ні вітер, ні сотні кілометрів. Хмельничани, ви – найкращі! Дякуємо, що вкотре обираєте Сад Волинських Афін – древній і самобутній. Працюємо для Вас, щоб Ви могли відкривати нові горизонти.

Минули століття, а «золотий ангел поетової туги» і досі витає тут…

Постаті, які єднають не лише народи, а й покоління. Таким є Юліуш Словацький – українсько-польський поет-романтик. Кременецький ботанічний сад долучився до урочистостей з нагоди чергової річниці від дня його народження та 20-ліття Обласного комунального літературно-меморіального музею Юліуша Словацького. Серед численних привітань і щирих побажань, творчим подарунком для добрих і давніх друзів стали поетичні рядки екоосвітянки Юлії Бондючної, які на мить перенесли в дитинство Юліуша. «Юліуше, тут твої сліди, Та нема тополі, під якою Всі слова лилися, як рікою»…

Увиразнила атмосферу свята виставка Василя Петровського «Відкритий портал», яка «народилася» в Кременецькому ботанічному саду.

Щиро радіємо за колектив музею, за численні досягнення, творчі, наукові надбання, за прекрасне, яке дарують людям.

«Кілька днів тому малював, і знаєте що? Вид Кременця із лавки під тополею в ботанічному саду: єзуїтський костел, будинок, в якому живете, а далі – Замкова гора і місяць, що сходить із-за мурів старого замку...», – так писав у листі до матері 1838 року Юліуш Словацький – польський поет-романтик, який «побачив світ з українського вікна» 4 вересня 1809 року у Кременці.

Кременецький ботанічний сад був для Словацького, так би мовити, творчою майстернею, тут він черпав натхнення. Сюди, перебуваючи закордоном, не раз повертався у спогадах.  Тут стояв будинок його бабусі та дідуся – Янушевських. До них Юлько прибігав малим повз квітучий розаріум, повз невеличкі дерева, які збереглися донині. У листі до матері з Женеви (1834) він зазначив: «... я мав таке відчуття, яке переносило мене у давні дитячі літа... Здавалося мені, що ходжу з тобою по ботанічному саду, що бачу місяць і чую твій голос – чую ім'я Юлька. Я повторював стократ моє власне ім’я: чи не вимовлю його твоїм материнським голосом... твоїми очима дивився на пустий єзуїтський костел і думкою шукав осиротілу лавку бабуні...».

Минули століття, а «золотий ангел поетової туги» і досі витає тут…

Юліуше, тут твої сліди,

Та нема тополі, під якою

Всі слова лилися, як рікою.

Ти прийди сюди хоч раз, прийди.

Повз розарій, древні ясени,

Що ростуть у небо вузлувато,

Прогуляйся, як Юлько, і свято

Бережи це в серці до весни.

Від весни – до осені-зими,

Від зими – і до весни, до літа.

Бо в саду цім – деревна еліта.

Ти її так, як Юлько сприйми.

Вмієш – акуратно загорни

Так, як він, у вірші та у рими,

Оживи на полотні – й незриме

Стане явним, вийде з давнини.

(Юлія Бондючна)